Неофіційний сайт руслани
Главная | Регистрация | Вход
Суббота, 03.12.2016, 01:14
Меню сайта
Мини-чат
200
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 2
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входа
Главная » 2012 » Май » 3 » Неофіційний сайт руслани
06:33
 

Неофіційний сайт руслани


Б І О Г Р А Ф І Я

Лижичко Руслана Степанівна народилась 24 травня (знак зодіаку- Близнюки) у м. Львові, коли цвітуть каштани, бузок та іде багато весняних дощів. Якщо її запитують про рік народження відповідає однозначно: "Рік народження - конфіденційна інформація - виключно для батьків".
З чотирьох років займалась в музичній експериментальній школі, паралельно виступала зі своїми коронними номерами у вокально-інструментальному ансамблі "Обрій", де на той час співала її мама (за освітою музикант). Саме тут і розпочався її творчий шлях, а мікрофон став дитячою забавкою, тоді як сцена - місцем народження всіх найкращих дитячих вражень. Саме тоді Руслана вирішила співати і віддати своє життя музиці. Своїм дебютом, який відбувся в 4 роки, вважає виступ на Львівському фестивалі "Золота Осінь" з групою та оркестром, де і отримала свою першу нагороду - Гран-прі.
Професійне музичне життя наповнене концертами, конкурсами, фестивалями, яке не переривалось ні на день, розпочалось в дитячому вокально-інструментальному ансамблі "Усмішка" під керівництвом Аркадія Кузіна. Після закінчення 10-го класу математичної школи і десятирічки при консерваторії, де вона навчалася по класу фортепіано, вступила у Львівський державний вищий музичний інститут імені В.Лисенка на факультет хорового диригування, який закінчила в 1995 році. Там вона закохалася у симфонічний оркестр і вирішила, що її музика обов'язково буде нагадувати сучасне та симфонічне звучання.
1993 рік - вперше взяла участь в музичному конкурсі. Ним виявився конкурс імені Володимира Івасюка. В цьому ж році стала лауреатом на Всеукраїнському фестивалі сучасної пісні та популярної музики "Червона Рута-93". Також участь у Всеукраїнському фестивалі "Тарас Бульба". Тоді здобула чималий досвід, а водночас й відчуття, що потрібно змінити все: стиль, вокал, музику…і першою піснею в новому "образі" стала пісня "Ти", яка присвячена людині, що присвятила себе їй - співпродюсер, звукорежисер, вокаліст "Клубу Шанувальників Чаю" і чоловік - Олександр Ксенофонтов. 1994 рік - Гран-прі Всеукраїнського телевізійного фестивалю популярної музики "Мелодія-94".
В 1994 році у Львові була створена студія “Люксен” спеціально для професійного виготовлення аудіореклами, творчим ядром її стали: звукорежисер, експерт в галузі Broadcasting і професійних аудіотехнологій, продюсер, директор - Олександр Ксенофонтов і Руслана - звукорежисер, продюсер, заступник директора. Студія "Люксен" неодноразово нагороджена Гран-прі за найкращу національну рекламу в Україні на найпрестижніших виставках та конкурсах реклами. Чимало державних та комерційних телерадіокомпаній оформленні джинглами та музичними заставками створеними на студії "Люксен". На даний момент це одна із найбільших і без сумніву одна із найсучасніших студій на Україні, обладнана за європейським стандартом.
28 грудня 1995 року довготривала, віддана дружба Руслани із Олександром Ксенофонтовим отримала офіційний статус - вони одружились. Бажання зробити щось масштабне, зреалізувати мрії призвело до того, що 19 лютого 1996 року відбувся мистецький пленер, на якому була сформована ідея проведення проекту Всеукраїнського масштабу, - "Дзвінкий вітер", продюсером якого виступила сама Руслана. Проект “Дзвінкий вітер” ("Windbells") - демонструє акцію синтезу мистецтва, видовищності та масовості. В його основі є музика і пісні у виконані Руслани, легендарної групи "Клубу Шанувальників Чаю" і зібраному спеціально для виконання нової музики великого симфонічного оркестру. Це своєрідна драматична казка на синтезі різних історичних традицій - середньовічної балади і сучасної музики, середньовічної архітектури і сучасної звуко-світло-техніки, традиційного симфонічного оркестру і рок-групи. Вперше на Україні сучасна популярна музика набула живого концертного втілення - майже 100 музикантів, було задіяно для виконання творів.
В рамках “Дзвінкого вітру” відбулось шість широкомасштабних акцій, а також було створено чотири відеофільми: "Тоді такого ще не було, або Легенди про "Клуб Шанувальників Чаю", "Лабіринти "Дзвінкого вітру", або Містерії Івана Небесного", "Попелюшка Олеського замку або Балада про принцесу", "Дзвінкий вітер" в Олеському замку", а також телевізійні програми: "Дзвінкий вітер" - Оперний театр" - заключний концерт проекту "Дзвінкий вітер" та "Подорож у дитинство" - Різдвяна музична програма. 1996 рік, в якому був започаткований проект "Дзвінкий вітер", став знаменний ще однією великою подією в житті Руслани - це участь у V Міжнародному фестивалі мистецтв “Слов’янський базар”, який приніс перемогу - Гран-прі. Це була єдина незапланована акція проекту "Дзвінкий вітер". Організатори проекту абсолютно не планували участь Руслани у цьому конкурсі, це дійсно трапилось випадково і стало першою великою акцією проекту "Дзвінкий вітер". Друзі з львівської телекомпанії "Міст" (яка співпрацює в проекті "Дзвінкий вітер") буквально в останній день прийому заявок на участь в конкурсі відправили відеоматіреали про Руслану і, отримавши офіційне запрошення представляти Україну на міжнародному фестивалі мистецтв "Слов'янський базар".
Отже - "Слов'янський базар - 96" - Руслана - пріма від України. У Вітебську Руслана прагнула перемогти себе і в потрібний момент бути максимально зібраною. Щоб у голові не виникало зайвих думок, вона намагалась не слухати виступи інших конкурсантів. Було так холодно, що з рота йшла пара. Майже постійно лив дощ. І навкруги точилися розмови про те, що саме у таку погоду у вокалістів виникають неочікувані проблеми з голосом.
Коли в перший конкурсний день о 12 годині ночі Руслана насмілилась вийти на сцену босоніж - конкурсантам, які стояли за кулісами, ставало холодніше тільки від одного погляду на вперту львів'янку. Не жалувала її погода і у вирішальний день.
Руслана: вітер був таким сильним, що відносив ноти, та мені вже було все одно. Я настроїлася працювати. Жодного хвилювання! Напевно, вперше відчула, що маю справжнє поле діяльності, що можу вільно і спокійно володіти нотами".
Дівчина заспівала свою "Тиху ніч" і просто на сцені розплакалася.
Вона навіть не чула оцінок жюрі. А коли влетіла за куліси, побачила натовп кінооператорів та фотографів, які кинулися до неї наввипередки. Замиготіли спалахи, а за мить заплакану та щасливу Руслану вдруге виштовхнули на сцену.
Здавалося б, чим можна наповнити привічну Коляду? Русланка сама аранжувала музику до однієї з Коляд "Тиха ніч" і висловила цією мелодією стільки почуттів, що, здавалося, в її голосі зазвучали віки, генна пам'ять слов'янського народу. Всі 14 членів жюрі захоплено підвелися і аплодували молодій співачці стоячи. Це справді був її тріумф, адже виступ Руслани оцінили одностайно за найвищою шкалою - 140 балів! І взагалі, її виступи на "Слов'янському базарі" пройшли тріумфально. Доречі, Гран-прі це ще й і 10 тисяч доларів США, які підчас вручення нагороди випали з конверту і повільно кружляючи з тихим шелестом опустились на підлогу до її ніг. Вона привітно посміхнулась, а ведучий церемонії нагородження Володимир Белза сказав: "Гроші для неї не головне. Вона по них буде ходити", а Вахтанг Кікабідзе так назвав нашу Руслану: "Гран-прицеса "Слов'янського базару", це швидко підібрали журналісти і завдяки їм вона отримала нове ім'я - Принцеса.
Повернувшись до Львова, після участі в Міжнародному фестивалі мистецтв "Слов'янський базар", своєрідної першої незапланованої великої акції проекту "Дзвінкий вітер", Руслана одразу робить першу розширену презентацію проекту та представлення творчості головного художника проекту В.Кауфмана.
Перша частина 20 липня - "Порохова вежа".
Це був невеликий камерний концерт у старовинних мурах. Як і в попередніх акціях зберігалась естетика проекту - це синтез трьох складових - листок, колір, дзвінкість, які й формують весь простір "Дзвінкого вітру". На тлі зеленого листя, яким був оформлений зал, звисали конструкції срібного кольору та наївні, природні батіки Антоніни Денисюк та Наталки Шиміної символізуючи візуальну матеріалізацію хвилі вітру. Все це створювало незрівнянний фон для експресивного вокалу Руслани, музики "Клубу Шанувальників Чаю" та ніжного супроводу малого складу симфонічного оркестру. Цього разу присутні могли побачити новий відеокліп Руслани "Ти" та відеофільм про "Клуб Шанувальників Чаю" - "Тоді такого ще не було, або Легенди про "Клуб Шанувальників Чаю" - це розповідь про львівську арт-рокову групу, яка існувала на початку 90-х років. Фільм створений у формі монологів-роздумів кожного з музикантів про групу, про їхній погляд на музику "Клубу Шанувальників Чаю". Кожного з музикантів у фільмі характеризує Руслана як людина, що прагне зібрати групу для проекту "Дзвінкий вітер".
Руслана: "Після перемоги на "Слов'янському базарі" та перших концертів моєї мрії - проекту "Дзвінкий вітер" в мене було стільки енергії і труднощів, які мене дуже підбадьорювали, що я просто не могла пропустити свята Різдва. Традиції святкування Різдва на Західній Україні дуже сильні і я в цій атмосфері зростала".
Просто жива музика і спогади перед Різдвяними святами сприяло невеликій Подорожі в найсолодший час життя. А демонстрація 6 січня "Студією 1+1" телеверсії концерту наблизила до музичного стилю "Дзвінкого вітру" та до дитячих ідей Руслани багатьох глядачів.
"Ми намагались створити музичне ток-шоу, в якому всі учасники мали змогу задавати запитання і відповідати на них, причому всі бажаючі мали змогу поспілкуватись із музикантами. Ключовим словом в цей вечір стало "дитинство" і всі мали змогу повернутись на його вулиці, де дерева ще великі, а будинки - до небес, де попереду - лише щастя…".
І вже зараз, з впевненістю можна стверджувати, що їй це вдалось.
Руслана: "Ми цілий рік збиралися силами (проект виявився складним та дорогим), але вже знали, що святкування Різдва для нас стане традицією".
На початку жовтня 1997 року розпочалась робота над проектом “Різдво з Русланою” - першим Львівським різдвяним телевізійним проектом Всеукраїнського масштабу, який пройшов в рамках вже відомого нам проекту "Дзвінкий вітер" ("Windbells"). Різдвяний проект складався з мультиплікаційного кліпу "Балада про принцесу", який став першим українським анімаційним музичним фільмом України прем'єра якого відбулась 31 грудня 1997 року на каналі "Студії 1+1": телевізійної програми "Різдво з Русланою" - великого сольного акустичного телевізійного концерту Руслани з камерним оркестром "Віртуози Львова", камерним хором "Євшан" та арт-групою "Клуб Шанувальників Чаю", трансляція якого відбулася 6 та 19 січня 1998 року на телеканалі "Інтер" та розширеної прес-конференції для засобів масової інформації різних регіонів України:
Проект "Мить весни" - це продовження нового музичного стилю "Дзвінкого вітру". Середньовічні алхіміки відкрили світові, що крихкі і нетривкі чисті хімічні елементи набувають міцності, сили і блиску у сплавах. Так само і у музиці: вдале поєднання різних стилів у одному напрямку дивує своєю силою, красою і блиском. Музичний стиль "Дзвінкого вітру", що вирвався із реторт сучасних алхіміків, приніс із собою витончений аромат симфонічної музики, інтелект арт-рокової групи та ніжність і романтику поп-балади. Спробуйте цю чарівну суміш, яку дарує "Дзвінкий вітер" у всій своїй музичній продукції.
Своє практичне втілення, після довготривалого періоду вирішення організаційно-творчих проблем, проект "Мить весни" розпочав напередодні Дня народження Руслани - 23 травня. В цей день у Львові відбулась велика прес-конференція, присвячена даному проекту. Зібралось більше 80-ти журналістів не тільки зі Львова та столиці, але і з багатьох областей Західної України. Природньо, що єдиним місцем, де могла відбутись ця імпреза стали "Гранд клуб "Софія" та "Гранд-Готель"- унікальний за своїми можливостями центр туризму Західної України, постійний партнер всіх проектів Руслани та "Дзвінкого вітру".
Відразу після того, як пісня була записана, в (липні минулого року) ми хотіли знімати кліп. Обговорюючи його ідею одразу почали обмірковувати і ідею самої пісні. Музиканти, які залучаються до запису якоїсь пісні, не дуже занурюються в якусь філософію. Але, коли починаєш шукати візуальний ряд, то знаходиш її тому, що сам зробив.
У творчих людей не існує поняття регіонів, географії. Ми так хотіли розповісти про зйомки кліпа, що вирішили провести велику презентацію у Будинку кіно в Києві. На неї запрошені всі, хто має відношення до кіно, музики, шоу-бізнесу, продюсерства, мас-медіа, - щоб всі побачили, які можуть ще на сьогоднішній день існувати кінопроекти. Кліпмейкерство існує у великих масштабах у світі, але в Україні воно ще не на такому рівні, яке б мало бути у цивілізованій європейській державі.
Микола Михайлов, режисер-постановник кліпу "Світанок":
Найважливіше, що поштовхом до всього була пісня і ми не хотіли додавати нічого зайвого. Обговорювати ідею чи то кліпу, чи то пісні, мені видається неправильним. Треба прожити життя з тією людиною, котра б захотіла це зрозуміти. Слухаючи "Світанок" я довго розмірковувати, щоб це повинно було бути. Традиційно це робиться, як калейдоскоп різноманітних картинок. Кліп посуті немає ні образів, ні цілісної системи. Для мене це була не історія, а сон. Бо сам матеріал підказував те, що перед світанком мусить бути ніч. Без ночі нема світанку.
Знаю, що Руслана і Сашко дещо по-іншому сприймали "Світанок". Коли я їм розповів про свій задум, який значно відрізнявся від їхнього, але очевидно, не суперечив і ми спільно погодилися на мій варіант та співпрацю…
При підготовці втілення нового грандіозного проекту "Мить весни" Руслана змінила сценічний образ. "Витягти" Руслану з джинсів змогла відомий художник-модельєр Руша Полякова.
Отже, колекція одягу, створена Рушею Поляковою спеціально для Руслани, не є лише вбранням на сцену, банальним вбранням з "підв'язкою" сукні до пісні. Хоча створювались ці костюми саме за таким принципом.
Руслану вже можна було бачити на сцені у вбранні від Руші Полякової - як з нових колекцій модельєра, так і зроблене спеціально для виступів, наприклад, для зйомок програми "Різдво з Русланою". Варто додати, що Руша вирішує комплекс питань. Це ще називається модним словом "іміджмейкер". Саме Руші вдалося вмовити Руслану змінити зачіску. А ще Руслана мовчки терпить макіяж, бо теперішній сценічний варіант розробила Руша.
Загальна кількість людей, які побачили всі 4 дні туру складає більше 100 тисяч. Єдине, у що не вірилось, це те, що таке видовище можна було побачити безкоштовно.
Відбулось все задумане: були і замки, і симфонічний оркестр з хором , і 60 музикантів, і велика кількість прес-конференцій, яких розповідалось про історії замків України, і феєрверки, і святковий салют. А для фіналу першого концертного сезону було задумано дещо особливе. Саме тому організатори вирішили перенести два фестивальних дні в Ужгороді з 4 на 18 і 19 вересня, для більш детальної підготовки. Замість однієї фортеці Ужгоград, великі свята , акції, зйомки і концерти відбудуться в чотирьох найгарніших замках Закарпаття. Руслана і організатори проекту хочуть показати те, що було заплановано лише на наступний рік: рицарські бої і турніри, посвячення в рицарі і коронація принцеси - костюмовані обряди середньовіччя, вуличні вистави, балет, відомі фольклорні колективи Закарпаття, шоу феєрверків та святковий салют і , звичайно ж, великий музичний склад учасників концерту Руслани.
Під час туру Руслани по замках України, відбулись концерти в Луцьку, Львові, …, а також -урочисте відкриття туру в Польщі. Двотисячний рік після 24-годинного марафону нарешті повноправно запанував на Землі, і людство достойно відмітило його прихід. Жителям нашої країни з досвіду попередніх років неважко вгадати, хто став тою "жаринкою", від якої запалав бенгальський новорічний вогонь в Україні. Це принцеса романтиків - Руслана. За її плечами - ряд музичних новорічно-різдвяних проектів, що стали вже традицією. До Нового року 2000 Руслана підготувала два сюрпризи, та ще й яких! Перший проект, спільний з ТК "Інтер", "Мелорамою" та РГ "БІТА", в якому Руслана виступила як продюсер, - включення України у всесвітню трансляцію Міленіуму, організовану ВВС. Весь світ побачив Україну!
Другий проект - загальноукраїнський - пройшов на рідній землі. Руслана не вперше збирає увесь Львів для своїх проектів ("Останнє Різдво 90-х", "Тур по замках"), але цього разу львів’яни зібрались у історичному центрі міста, на площі біля стін середньовічного Арсенала, щоби разом з Русланою зустріти Третє Тисячоліття!
Руслана оголосила продовження акції "Подорож у Майбутнє" в 2000 році. Що візьмемо ми з собою в Третє Тисячоліття? Новий проект Руслани і є відповіддю на це питання: друзів, які з нами поруч, радість, надію. Віру, кохання!
І нарешті “Гуцульський проект”:
Пекучий серпень. Тихий, на перший погляд, не торкнутий цивілізацією куточок природи в Карпатах. Колоритні, як з картинки, дерев'яні хатки і їхні корінні мешканці смотрятся тут абсолютно гармонійно. Тільки вони і гори — більше нічого не потрібно для ідилії...
Але що це? Немов інопланетний гість порушує звичний пейзаж новісінький американський військовий джип "HUMMER". Придивляємося і зауважуємо, що справа дійсна “не чиста” - ледве далі уздовж плетеного забора і соняшників на радість дітворі вишикувалися ряди вантажівок з київськими і московськими номерами. Десятки людей в уніформі, збройних раціями, діловито розвантажують неуявного виду і розмірів техніку. Оглушливе ревіння - і, розсікаючи лопастями чисте гірське повітря, прямо поряд з найближчими деревами піднімається велетень-вертоліт. Досить заінтриговані?
Ні, це не військові маневри порушили спокій заповідного карпатського краю. Мета куди більш мирна і шляхетна. Тут, у Шешорах (а також на десятьох інших знімальних площадках високо в горах) наприкінці літа 2001 року почалися зйомки масштабної кінороботи співачки Руслани на пісню “Знаю я” з її нового "Гуцульського проекту" .
Зйомки починалися з акустичного концерту посередині вируючого водоспаду…
Сцену встановлювали дня два. Усі конструкції передавали по канаті, тому що місце, де вона повинна була знаходитися, було в центрі водоспаду, так ще і дно, як розумієте, зовсім не рівне, що мало сприяло надійній установці. Виходили на сцену, у кращому випадку, по коліно у воді. Знімали всю ніч. Музиканти, балет, оператори, піротехніки, альпіністи промокли до нитки, змерзнули і валилися з ніг від утоми. А ще були тисячі глядачів, що з'їхалися з всієї України підтримували нас, по сумісництву виконуючи роль масовки! Але результат того коштував. До усього сказаного варто лише додати, що ця знімальна доба (тому що знімальним днем їх назвати не можна) минулого присвячена одному тільки 7-секундному епізоду кліпу.
А на світанку Руслану вже чекав вертоліт і подорож до вершин у пошуках нових унікальних кадрів. Попереду — фантастично красиві хмари, пронизані першими променями сонця, а внизу — сині вершини в ранковому серпанку. Однією з яскравих видовищних масових сцен стала гуцульська весільна процесія, з яким зустрічається героїня на своєму шляху. Саме цікаве це те, що і гуцули, і їхні костюми, і сама весільна церемонія були справжніми.
Ви коли-небудь стояли на вершині на висоті 1 600 метрів над зяючою безоднею без страховки?
Про свої враження про зйомки епізоду в горах розповідає Руслана:
“Вертоліт нескінченно літав по колу в пошуку вдалого дубля, а я стояла і думала: “Хоч би відзняли поки не упала”. Іноді вони пролітали так близько, що мене майже здувало в прірву. Але проте стояти на вершині і співати сонцю там, куди можна потрапити тільки на вертольоті — сильне враження. Я написала там дуже красиву мелодію, що обов'язково ввійде в альбом.
Після цих зйомок затяжні дощі вигнали нас з Карпат і ми продовжили свої пригоди в Криму на Ай-Петрі. Таким чином, ми скорили всі самі мальовничі вершини України. І тепер Ви теж зможете побувати там, подивившись кліп. Без цих унікальних вертолітних зйомок не було б “Знаю я”.
За три місяці зйомок (що вже безпрецедентно для музичного кліпу тривалістю 4 хвилини) було знято понад 4-х кілометри плівки. Отриманого ексклюзивного матеріалу, використаного бюджету і техніки цілком вистачило б для створення короткометражного художнього фільму. Основною проблемою при монтажі було не те, що вибрати, а чим пожертвувати.
За допомогою ексклюзивної кінознімальної техніки, використовуваної Голівудом, були здійснені унікальні вертолітні зйомки.
Вперше в українському кліп-мей-керстві був утілений знаменитий “стоповий обліт” - ефект відомий глядачу по фільму “Матриця”.
Кольоровакоррекція і тиражування для показу на широкому екрані проводилися в Хельсінкі разом з компанією Digital Film Finland.
Розповідає головний “винуватець” проекту Руслана:
"Ми знайшли нові, чисті і древні джерела натхнення високо в горах — там, де люди живуть іншим часом і простором, піднявшись над суєтою великих міст. Це дійсний загублений світ, куди не доїжджають машини, куди можна добратися тільки пішки, Це — таємниці і магія українських гір. Я відправилася в подорож у пошуках древніх знань і нових пригод.
Без пригод звичайно не обійшлося. Один раз ми ледве не розбилися на вертольоті, в інший раз, я ризикувала зірватися з вершини. У самий відповідальний момент ламалися рації, відмовляли генератори, але ми вистояли, і тепер з гордістю представляємо на ваш суд плоди наших зусиль. Крім співачки і музичного продюсера, в останні три місяці я побувала в ролі починаючого кінопродюсера. У роботі над кліпом мені цікаво було побільше спробувати самої - домовлялася, шукала засоби, підбирала техніку і творчу команду, розробляла спецєффект, разом із хлопцями монтувала, виявляла плівку, збирала комплекс для здійснення технічної задачі. Я хотіла пройти всю “кухню”, а не прийти модною зіркою на площадку. Тепер я розумію людей, що присвячують кіно усе своє життя.
Мені подобається мій новий образ — сміливий, енергійний, незвичайний, образ мандрівниці, дослідниці, шукачки пригод. Я знайшла сполучну ланку між древньою культурою і новими технологіями, сучасними звуками і древніми ритмами.
Коротко про кліп я б сказала так: якщо зібрати самі ефектні кадри з голлівудського фільму, виходить прекрасний кліп до його саундтреку. А коли ми спеціально розгорнули масштабне кіновиробництво в ім'я зрелищності одного кліпу, вийшов “Знаю я”.
“Знаю я” стане першим у СНД кліпом, що буде демонструватися на широкому екрані в мережі сучасних кінотеатрів “Кінопалац”.
P. S. За весь період творчості Руслана брала участь у численних концертах, акціях, концертах-зйомках, фестивалях, презентаціях на теренах усієї України та за її межами, яких просто не можливо перерахувати.
Пісні у виконанні Руслани звучать в ефірі багатьох комерційних та державних радіостанцій усіх регіонів України. На деяких з них неодноразово проходили прямі ефіри за її участю.
Неодноразово з'являлися матеріали про творчість співачки в пресі. Не оминало її творчу особистість і телебачення. Багаточисленні репортажі в інформаційно-музичних блоках новин таких каналів як ТК "Міст", СТБ, "Студія 1+1", телеканал "Інтер", ICTV та інших регіональних державних та комерційних телеканалах України.
У травні 2004 р. Руслана перемогла на конкурсі Євробачення, що проходив 15 травня 2004 р. у Туреччині (м. Стамбул). Ця подія стала справжньою сенсацією для країн СНД, адже жодна з них не досягала таких високих показників на цоьму конкурсі.
У травні Руслані було присвоєне почесне звання "НАРОДНА АРТИСТКА УКРАЇНИ" за заслуги перед своєю державою!!!
У червні 2004 р. надійшло офіційне повідомлення про те, що альбом Руслани "ДИКІ ТАНЦІ" досяг позначки "ДВІЧІ ПЛАТИНОВИЙ". Враховуючи те, що в Україні жодна робота, окрім "Диких танців", не досягала позначки "Платиновий альбом" для України це велике досягнення!
Також у червні, Руслану було призначено радником голови комісії з питань проведення конкурсу "Євробачення 2005", який вже у травні наступного, 2005 р. українці зможуть побачити власними очима!
Ведуться роботи над новим альбомом Руслани.
Руслану було нагороджено WMA у Лас-Вегасі.

Просмотров: 337 | Добавил: hbourse | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Поиск
Календарь
«  Май 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Архив записей
Друзья сайта
Copyright MyCorp © 2016
Бесплатный конструктор сайтов - uCoz