Зі святом, любі жінки!
Главная | Регистрация | Вход
Суббота, 03.12.2016, 01:17
Меню сайта
Мини-чат
200
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 2
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входа
Главная » 2012 » Октябрь » 31 » Зі святом, любі жінки!
14:35
 

Зі святом, любі жінки!

Любі жінки! Вітаємо Вас зі святом весни і молодості. Бажаємо Вам бути завжди юними, красивими, ніжними та чуйними. І не лише у цей святковий день, а й завжди! Напередодні 8 березня бібліотекарі відправили 35 секограм-поздоровлень зі святом і жінкам з вадами зору. Всіх жінок хочеться привітати зі святом красивою легендою про богиню весни і краси давніх слов'ян:

ЛЕЛЯ

>span>

Усе в світі мусить бути гарне: замріяний ліс : широке поле, голубе небо і чиста вода, мамина пісня і душа людини...

>span>

Щаслива Леля у своїй всеобіймаючій любові. Та ще й гарна яка! Гарнішої за неї немає в цілім світі, бо вона — богиня кохання, цариця-володарка краси, а ще — першого весняного дощику.

>span>

Голубоока Леля з'явилася на білий світ від кохання землі та неба, з лона рожевих пелюсток троянд її чарівної матері, богині Всесвіту, премудрої Лади. Леля з'явилася в той час, коли білим лебедем полинув у розтривожений морок її щойно народжений брат-близнюк, бог світлого дня Полель. Від того небаченого досі кохання з'явилися на цей світ і ми, люди, а тендітна квітка-троянда стала символом великої любові богині Лелі, оберегом її таємниць.

>span>

Вибухнула тоді весна квітуванням-коханням, розлилася бездушна і холодна до того часу гладінь озер та рік, міцно обнялися у п'янких пахощах трави, дрібно затремтіли величними хвилями раніше байдужі до довкілля листочки та крони дерев; весело задзюрчало поміж камінням джерело, а в серцях людей з'явилося велике відчуття любові. Раділа вода, діброва, раділа молодь від п'янкої радості Лелі. Холодна блакить неба стала загадковою та чарівною.

>span>

Богиня Леля — це красуня, дівчина-весна, рум'яна, з розпущеними, як у молодої, косами, у зеленому з барвінку та перших весняних квітів віночку, з якого замість стрічок струменить чарами весна. Сорочка в неї вишита різнокольоровими пахучими васильками, та вже така тоненька! Поділ вишитий хмелем, а на шиї — дороге намисто. Взута Леля у червоні зі срібними підківками чобітки.

>span>

Сніг ще не зійшов, сонце ще на сході, а Леля вже не може дочекатися, коли дівчата з хлопцями постають на воротах або повилазять на дерева і почнуть її закликати:

>span>

Прийди, прийди, красна,

>span>

Принеси нам збіжжя,

>span>

Принеси нам красок...

>span>

Леля завжди безмежно весела, хоча всевладна, за що її і любить Сварожич, за що її й кохає так палко в огненно-пристрасний бог Ярило. Навіть Мати-Земля з нею у великій любові. Колись закохався безмежно в радість-весну красень Ландиш. Та не змогла з ним залишитися добра та щедра весна. А коли пішла, почав ландиш гірко плакати, аж кров із серця забарвила його сльози у червоний колір. Став він ніжною конвалією зі сріблястими дзвіночками, які дзвонять неповторними пахощами того великого кохання. А сльози — то соковиті червоні ягоди, що народжуються з тих чарівних дзвіночків.

>span>

Навесні Леля спочатку посилає своїх вісників — пестливих леґінів-вітрів, промені ніжно-ласкавого сонця, перший грім та блискавицю. Потім і сама сідає на крила птиць та прилітає на землю разом з різнобарв'ям квітів, веселим пташиним співом та гудінням жуків, а ще — з надією на краще життя: на урожай, приплід худібки, на збільшення родини. А з надією приносить у душу орія-хлібороба спокій, любов, радість та творче натхнення до праці. Бо в праці — його молодість, що надає йому сили, народжує красу та віру у незгасиме животворче тепло сонця Дажбога.

>span>

Коли в нас панує зима, чарівна Леля відпочиває з батеньком у пташиному царстві раю, де Вирій і де живуть душечіси родичів; звідтіля приходять і душечки новонароджених. Там вона веселиться з птахами, з душами родителів-прародителів і з душами маленьких діточок. Коли ж хрещений батенько-Сонечко відправляє свою донечку Лелю на землю, до нас приходить весна. Весна-паняночка має багато друзів. Найперші вірні друзі — це птахи небесні! Тоді відкриваються Небесні ворота, а з раю "калиновим мостом" вирушає з неба на землю Леля-Весна. А йде вона, як цариця, в оточенні легеньких ласкавих вітрів, дрібних теплих дощиків та численного божого птаства. Цю благу вість першою приносить на землю ластівка. Тоді настає велике і величне свято — пташка навіть гнізда не в'є. У день Благовісника грім і блискавка прокидаються від зимового сну, а Бог передає Ураю золоті ключі відімкнути небо, щоб дощ землю змочив. Птахи — це вісники неба, що прилітають через Небесні ворота в образах новонароджених душ-дітей. Весняне сонце-небо, теплий ласкавий вітерець, краса землі народжують у людині творчість і натхнення:

>span>

Мало-помало ховається зима на півночі, у своєму царстві холоду й темряви, бо їй стає страшно, коли радісна процесія Лелі-Весни летить на крилах птахів. На інших крилах прилітають душі родителів-прародителів та душі новонароджених дітей.

>span>

Ластівки приносять господарям весну, лелеки — душі новонароджених дітей, зозулі — душі прародителів; жайворонки — весну на ниви і поля, соловейки — в сади і гаї; гуси, гоголі-качки, чаплі — радість весни рікам, озерам, а заразом рибам, ракам і жабкам. Орлички приносять весну в ліс. Тоді теплі травневі вечори наповнюються своєрідною музикою, веселим гудінням безлічі літаючих хрущів. Веснянки "Шум" та "Жучок" — то уподібнення весняному шуму-гомону, щоби скоріше викликати Лелю-Весну, віддати їй хвалу.

>span>

Осяйна Леля прилітає до молоді з "веселками", "гаївками", "гагілками" та іншими веселими іграми. Разом зі своїм світлоносним братом Полелем кружляють вони у небеснім танку, благословляючи живою водою та світлим вогнем землю і все живе на ній до родючості.

>span>

Найбільше подобаються Лелі хороводи дівчат, коли з першими птахами закликають весну. Обраницю Лелю-Лялю, як весільну наречену, заквітчують так, щоб вона вся була вкрита зелен-зіллям та зеленими листочками липи, бо то — її священне дерево. Біля ніг кладуть віночки з квітів як ознаку чистоти і незайманості та різні молочні страви. Довкіл Лелі дівчата починають вести танок:

>span>

Ти в'юная, ой Лелю!

>span>

Ти по горниці пройди, ой Лелю!..

>span>

Після магічно-чарівного хороводу та пісень-веснянок Леля роздає дівчатам віночки, а вже кожна з них відколупує крихітку масла та сиру і запиває молоком. Кожній достається ще й чарівна крашанка. Віночки дівчата бережуть до наступної весни. Хто найкраще просив осяйну Лелю, тому вона подарує "милого" на весілля, а Мати-Лада дасть кожній світлосяйну обручку, бо так завжди має бути на білім світі. Того хочуть небо і земля!

>span>

Соловейко — найулюбленіший птах богині Лелі, який першим вістить тепло та розвиває сади. Мине ще трохи часу, сади перецвітуть, мало-помалу затихне й пісня солов'я. Та, врешті, минуть і пахощі житнього літа, розтане смуток холодної зими і знову прийде Весна-Леля, затарахкотить запряжена золотогривими кіньми колісниця Перуна, блисне раз-удруге в небі вогненна його блискавиця — утече зима не оглядаючись. Тоді Леля-Весна знову радісно прилетить і цвітом-коханням заспіває, а з нею вкотре у віках заспіва­ють пісні-веснянки вічної любові і люди.

>span>

Джерело: Войтович В. Міфи та легенди давньої України / В. Войтович. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 392 с.: іл.

>span>

Просмотров: 156 | Добавил: hbourse | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Поиск
Календарь
«  Октябрь 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архив записей
Друзья сайта
Copyright MyCorp © 2016
Бесплатный конструктор сайтов - uCoz