Писати про робочі поїздки Адама Івановича важко. І не тому, що не вистачає інформаційних приводів. Навпаки, їх завжди стільки, що катастрофічно відчуваєш брак газетної площі, а хочеться передати ту святкову, наповнену людським теплом та любов`ю атмосферу, з якою зустрічають видатного замляка поліщуки.
Свято, подароване комуністом!
“Я пішов у велике життя на човні”, - згадав у розмові з земляками Перший заступник Голови Верховної Ради України, народний депутат України, член Президії ЦК КПУ Адам Іванович Мартинюк. І це дійсно так, адже з села Ветли часто можна було добратися до людей лише човном... Тепер же кожне повернення на малу Батьківщину відомого політика та державного діяча виливається у появу на Поліссі нових доріг, шкіл, дитячих садків, газопроводів тощо...
Писати про робочі поїздки Адама Івановича важко. І не тому, що не вистачає інформаційних приводів. Навпаки, їх завжди стільки, що катастрофічно відчуваєш брак газетної площі, а хочеться передати ту святкову, наповнену людським теплом та любов`ю атмосферу, з якою зустрічають видатного замляка поліщуки. Та й сам А.І. Мартинюк просить не приділяти великої уваги цим поїздкам, вважаючи їх буденною справою депутата-комуніста.
Однак, хай вибачить народний депутат, але слова щитинських дядьків: ”Якби наші діди встали з могил і побачили те, що побудовано сьогодні, вони, певно, знову б померли. Від щастя за рідне село”, - змушують до детальнішої розповіді про суботню поїздку...
Програма візиту, як завжди була вкрай насиченою.
На фото: член Президії ЦК Компартії України А.І. Мартинюк вручає партійний квиток сілському голові
с. Черче Камінь-Каширського району Ю. Соколову
Разом з керівником райдержадміністрації В. М. Корцем, головою райради комуністом В.М. Гриневичем, директором міжгосподарського лісгоспу В.П. Симоновичем, депутатом обласної ради, першим секретарем Волинського ОК КПУ П.Г. Бущиком Адам Іванович відкрив реконструйовану початкову школу у с. Селісок.
На місці старого “фінського” будинку, у якому розміщалася школа, в результаті добудови двох класних кімнат виросла школа, якій позаздрить не одне село. Чисті, світлі класи, добротні меблі, щирі дитячі очі - це все не могло не вражати. А ще вражала самовіддана робота жителів Селіска, які будували цю школу всі гуртом. Бригада місцевих будівельників, яку очолив підприємець В.Ф. Касянчук, батьки, вчителі - усі трудилися зранку до вечора, щоб діти пішли у вересні в нову школу. Результат такої праці вражаючий - школу будували рівно... два місяці.
Цього не було б, якби не самовіддана праця комуніста Оксани Денисівни Філозоф, котра йшла до людей, сама бралася за роботу, добивалася, переконувала. Саме вона від імені батьків, односельчан подякувала Адаму Івановичу Мартинюка за допомогу, запевнила, що жителі Селісок пам`ятають і допомогу народного депутата України у вирішенні питання ремонту клубу, благоустрою сільського кладовища, комп`ютер для школи. “Я закликаю голосувати на виборах за Адама Івановича Мартинюка та комуністів. Адже вони докладають конкретних зусиль для будівництва шкіл, дитячих садків, а не ведуть пустопорожні балачки, як інші. О.Д. Філозоф щиро розцілувала А.І. Мартинюка та В.Ф. Касянчука та вручила їм квіти. Добрі, теплі слова вдячності говорили Голова сільгосппідприємства “Дружба” Ю.Ф. Линівський, директор школи Н.В. Бондарчук, директор школи з Підкормілля С.М. Котюга, керівники району, інші виступаючі.
на фото: зриваються ввись повітряні кульки у руках учнів Селісоцької школи у нових світлих класах
Потім усі рушили у світлі затишні класи. Захоплені обличчя жінок, особливо старшого віку, говорили самі за себе, радісно посміхалися мами з дитячими колясками, а вчитель початкових класів школи Н.Г. Набойчик не приховуючи захоплення сказала: “Я ще не можу повірити, що свій ювілейний тридцятий навчальний рік нарешті буду працювати у такій гарній школі”.
А. І. Мартинюк побував також у сільському клубі, який допомагав ремонтувати, поговорив з людьми, яких печуть нагальні проблеми, особливо пенсійного забезпечення. “На жаль, нас, комуністів, у парламенті не двісті двадцять п`ять, а лише двадцять сім. Тому єдиний шлях до вирішення проблем у державі - зробити правильний вибір у жовтні 2012 року”, - підсумував він невтішні для громадян рішення Верховної Ради наприкінці минулого тижня.
Час підганяв, адже попереду чекали люди і об`єкти, які зводяться за підтримки А. І. Мартинюка. Так, у Великій Глуші реконструйовується будинок культури. Будівельники закінчили прекрасний великий світлий зал та продовжують роботи. Поки підприємець Олександр Савчук розповідав про хід робіт, будівельники Юрій Шукалович та Андрій Петрик не відволікаючись на гостей, доводили, як кажуть “до пуття” коридор.
“Незабаром у такому просторому залі нашого Будинку культури можна буде приймати і артистів з обласного центру, чи й з самої столиці”, - не приховував задоволення секретар місцевої парторганізації, депутат райради Микола Філюк.
У Малій Глуші силами будівельної бригади О. Савчука реконструюється під дитячий садочок приміщення колишньої контори колгоспу. Потреба в садочку у селі величезна. Адже тут біля двохсот дітей дошкільного віку. Тому сельчани вирішили на загальних зборах це приміщення не розпайовувати. Роботи тут йдуть дещо повільніше. Правда, темпи зросли, коли у роботу включилися місцеві працівники, відзначає секретар сільської ради Жанна Лахай.
Однак, метою поїздки Адама Івановича Мартинюка все ж таки було село Щитинь, де земляка чекали з нетерпінням. Адже саме завдяки його допомозі, без залучення державних коштів, вдалося побудувати прекрасний клуб з бібліотекою та шкільною їдальнею (школа поряд). Як жартував А.І. Мартинюк, побито два рекорди: два місяці будували школу у Селіску та двадцять два роки - клуб у Щитині. Розпочинав будівництво місцевий колгосп “Комсомолець” ще у 1989 році. Звели стіни. Але після розпаду СРСР усе зупинилося. Потім розвалили і колгоспи.
Лише після втручання А. І. Мартинюка, пошуку ним меценатів, які допомогли коштами, за рік на місці колишніх напівруїн піднявся красень клуб, точніше культурно-просвітницький комплекс. Ошатна будівля, подвір`я, вимощене бруківкою, вуличні ліхтарі, очисні споруди, сучасне опалення, всього не перелічиш. Адам Іванович подякував за роботу будівельникам та керівнику “Любешівагробуду”, першому секретарю Любешівського РК КПУ Василю Павловичу Матейчику, які за рік зробили у Щитині справжнє диво.
на фото: керівник “Любешівагробуду”, організації, яка здійснювала роботи у Щитині,
перший секретар Любешівського райкому КПУ В. П. Матейчик
Перший секретар Волинського ОК КПУ П.Г. Бущик вручив відзнаки обласного комітету Компартії України секретарю сільської первинної парторганізації І.П. Вознюку, комуністам В.В. Дударчуку, Г.Т. Ковальчуку, І.Д. Саливончику, які особисто доклали немало зусиль у завершення будівництва. Відзначив своїх працівників і В.П. Матейчик. Він також подякував за допомогу у роботах майстру ПП “Електробудсервіс” зі Старої Вижівки Г.А. Воздігану.
Те, що у вирішенні питання будівництва у Щитині НПК вирішальну роль зіграли комуністи на чолі з А.І. Мартинюком, у селі відчутно відразу ж. За останні дні тридцять один чоловік написали заяву про прийом до лав Комуністичної партії. А люди запевняють, що більше сімдесяти відсотків голосів за комуністів на останніх виборах - це не межа і вони беззаперечно підтримуватимуть комуністів і дальше.
У виступах присутніх на святі представників районної та обласної влади звучало ствердження того, що увага комуніста Мартинюка до малої Батьківщини розквітає газопроводами, дорогами, школами, злітає ввись храмами. В.Т. Корець звернувся до жителів села, щоб вони своїми справами примножували ці здобутки. А голова райради комуніст В.М. Гриневич попросив у земляків допомоги Адаму Івановичу у відновленні життя, яке було в минулому та підкреслив, що завдяки народному депутату у кожній сільській раді щось робиться, будується.
Висловлюючи волю односельців сільський голова Щитиня В.М. Саливончик зачитав рішення сільської ради про присвоєння Адаму Івановичу Мартинюку звання “Почесного жителя села”, вручив подяку та почесну стрічку. Слова вдячності висловив і священик місцевої церкви, який теж в міру сил допомагав у будівництві НВК.
Але найбільше вразили слова молодого чоловіка, щитинця, Сергія Осійчука, який підійшов, коли всі присутні слухали чудовий виступ сільської самодіяльності на новій сцені. “Знаєте, що я хочу сказати, - звернувся Сергій - Ми бачили у селі багато високопосадовців, депутатів. Обіцяли всі. Зробив - один. Адам Іванович Мартинюк!”.
на фото: щитинські будівельники: з Грамотами ОК КПУ та дітками
на руках - НВК вони будували для них, щитинських дітлахів.
Знову ж, хочеться відзначити один момент. Будівельники, які працювали і працюють на об`єктах, в основному, місцеві жителі. Що таке робота для сільського жителя, думаю, пояснювати не треба. Тим більше на Поліссі, де великі сім`ї, з багатьма дітьми. Це теж допомога комуніста Мартинюка, хоч і опосередкована. Але люди це розуміють і вдячні Адаму Івановичу. Це все виливається у підтримку Комуністичної партії.
Так, у Ветлах, завдяки зусиллям земляка, будується приміщення дільничної лікарні, Народного дому, впорядковується сільське кладовище. Побудована школа, церква, дорога. Зрозуміло, що вже не дивуєшся табличці “Вулиця Радянська” на центральній вулиці села. Але не це характерно.
Ми у Ветли потрапили надвечір, техніка біля новобудови уже стояла на припоні. Так от, за склом трудяги-тракторця майорів червоний прапор Комуністичної партії України. Запилений, зі слідами мастила, він як ніщо інше засвідчував ставлення до депутата-комуніста та Комуністичної партії у поліській глибинці. І хтось посміє сказати, що Волинь не червона?
Про підтримку комуністів та повагу до Адама Івановича свідчив і червоний агітаційний намет з матеріалами Всенародного референдуму біля щитинського культурно-просвітницького комплексу. Про це свідчив і приїзд делегації сусідів камінь-каширців: сільського голови з Черче Юрія Соколова, директора місцевої школи Валерія Савчука та першого секретаря Камінь-Каширського РК КПУ Юрія Дмитрука.
До речі, як величезну честь для себе розцінив... Соколов вручення йому саме тут, у Щитині, членом Президії ЦК КПУ Адамом Івановичем Мартинюком червоного квитка члена Комуністичної партії України. “Я знаю, що це лише початок дальшої важкої, копіткої роботи, але я гордий, що перебуваю в одній партії з такими людьми як, Адам Іванович!”, заявив сільський голова.
Про ставлення поліщуків до земляка-комуніста засвідчив ще один епізод з поїздки. Програма була вкрай насиченою, тому у с. Гірки потрапили уже фактично у темряві. Адам Іванович хотів побачити, що уже зроблено на місці закладеного будівництва добротної школи у селі. Яким щирим теплом повіяло від того, що народного депутата чекав великий гурт людей, в основному молоді матері. “А чоловіки корів зараз доять”, - пояснювали жіночки такий “матріархат”. Жартували, звичайно, бо швидка розмова велася про суто чоловічі справи: як здешевити і, головне, забезпечити якість будівлі на сипучому ґрунті. Тут же, вирішувалися з зацікавленими сторонами технічні питання. Відчувалося, що ця зацікавленість взаємна... У Любешів повернулися пізно вночі.
Вранці, перед дорогою до столиці, Адам Іванович Мартинюк встиг ще відкрити турнір з нагоди Дня фізкультурника у райцентрі. Дивуєшся, звідки у людини стільки працездатності, стільки любові до людей та бажання нести їм радість та добро. Певно, дається взнаки те, що заклали батьки, покійна уже, на жаль, мама Євдокія Андріївна та тато - Іван Йосипович. Дається взнаки те, що дав Адаму Івановичу наш край і його мудрий народ.
То ж, хай відвідини рідного краю надихають його наснагою та життєдайною силою, а люди - доброю пам`яттю та підтримкою.
На фото: (вгорі) - А.І. Мартинюк - Почесний громадянин села Щитинь (при його підтримці споруджений культурно-просвітницький комплекс у селі).
Спец. кор. “РВ”, Любешів.
