Цвинтар, який завжди з тобою
Главная | Регистрация | Вход
Суббота, 03.12.2016, 01:20
Меню сайта
Мини-чат
200
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 2
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входа
Главная » 2012 » Ноябрь » 2 » Цвинтар, який завжди з тобою
11:26
 

Цвинтар, який завжди з тобою

Цвинтар, який завжди з тобою

Як приємно лежати на дивані, навпроти раковини з немитим посудом, і читати «Древній патерик», захоплюючись подвигами святих...

Так, у житті завжди є місце для подвигу. І завжди є місце для вибору. Ось наприклад:

Пробудження

  • Можна, відкривши очі, перехреститися, бадьоро встати.
  • Можна, відкривши очі, перехреститися, солодко позіхнути, перевернутися на інший бік, пороздумувати, чи не почався, бува, на Хрещатику сезонний розпродаж одягу.

Їжа духовна й тілесна

  • Можна, зачекавши, поки «думки залишать усе земне», зосереджено помолитись.
  • Можна неуважно пробігти очима вивчені напам’ять слова, одночасно верстаючи в голові плани на день.

Тепер про приємне:

  • Після молитви можна приготувати корисний сніданок: зварити геркулес і нарізати салат. Все разом — не більше півгодини.
  • Можна, «щоб не спізнитися на роботу», поснідати нашвидкуруч: нашаткувати півбатона, полити майонезом, прикрасити ковбасою, на бігу ввімкнути телевізор... Натрапити — яке щастя! — на спецпроект каналу «Animal planet» про вимирання антилопи гну. Просидіти перед телевізором годину.

Любов до ближніх

  • Після сніданку можна помити посуд і в темпі збиратися на роботу.
  • Після сніданку, вирішивши, що все одно вже спізнилась, можна залягти з телефоном на диван.

Телефон теж дає можливість вибору:

  • Подзвонити родичам, поцікавитися їх проблемами, запропонувати допомогу.
  • Подзвонити подрузі, щоб добити-таки питання про сезонний розпродаж. Заодно поділитись інформацією про трагедію антилопи гну й обговорити інші нагальні питання.

Справа всього життя

  • Завершивши бесіду, можна вдягнути приготований звечора простий одяг і вийти з дому.
  • Пообіцявши подрузі передзвонити з роботи, можна півгодини провести перед шафою в позі роденівського Мислителя. Ще півгодини виділити на примірювання. Впасти у відчай: носити нічого, я товста.

В поте лица

  • Прийшовши на роботу, можна скласти список справ і приступити відразу до найважливіших...
  • А можна почати робочий день нетривіально! Наприклад, із дегустації нових чаїв — усе одно скоро обід, працювати вже немає сенсу. Заодно можна побалакати з колегами. У творчому колективі важливо створювати невимушену атмосферу. Створювати й підтримувати... підтримувати...

Ого, вже шоста! Пора братися до вибору сценарію на вечір. А це ж, мабуть, найцікавіше за весь день:

  • Можна посидіти з дітьми вагітної сестри, щоб відпустити її з чоловіком у кіно.
  • Можна піддатись на умовляння залицяльника і, позіхаючи, відсидіти з ним черговий концерт симфонічного оркестру. Поставивши собі в думках галочку на найближчі кілька місяців.
  • Можна подарувати собі вечір на дивані з хорошою книгою. Той же Древній патерик закладено на середині... Там так багато хороших думок. Ось послухайте: «Хто бажає великого, не буває зайнятий другорядним» — це Єфрем Сирін сказав. Або ось, авва Дорофей: «Нам ніхто не поверне цей час, якщо ми його втратимо»...

Ми не обираєм ні колір своїх очей, ні свекруху, ні молодших братів. Хтось каже, що ніякого вибору в цьому житті у нас немає. Чому ж тоді щовечора я відчуваю за плечима цей тягар — вантаж накопичених за день неправильних відповідей на найпростіші питання, які ставить переді мною життя? Чи не тому, що існують і правильні відповіді, і вони були мені відомі? Чи не тому, що я була вільна обрати їх?

Одного разу від письменника Тараса Прохаська я почула цінні слова. Він сказав: «Низка невибраного, гігантський перелік відхилених можливостей, людей, стосунків, слів, місць і вчинків, відчуттів і переживань... накопичується у твоїм ірреальо. Все це не зреалізоване, а тому нескінченне. Це цвинтар, який завжди з тобою».

...Поки я закопую на цьому цвинтарі своє «вчора», годинник б’є північ. За вікном народжується новий день.

Ніхто не поверне мені цей день, якщо я його втрачу.

Дата публiкацiї на сайтi: 08 September 2011

>
Результати 1 - 15span> з 15

17:18 24.11.2011 | Люба

Вы знаете, Максим, думаю, что глубина православия заключается, не в колбасе и не в процентном содержании в ней мяса, не в создании внешнего вида "глубоко верующего человека", одетого в скромную одежеду до пят, (и на этот имидж у многих уходит не меньше времени и сил, чем у модниц)и т.д. По мне девушка, одетая по последней моде, открыто и с добром, смотрящая на жизнь, с умением ценить все её радост и, которая перед тем как подумать после сна о распродаже осеняет себя крестным знамением,куда больше истинной православной веры, чем в ханже, которая сголовы до ног заматана в черные одежды, считает музыку(если это только не церковные песнопение)сатанинским изобретением и испееляет одним взглядом прихожанок, зашедших в храм в брюках, стращая их гееной огненной,которая непременно им грозит. и любой человек отличит колбасу от овсяной каши, что уж тогда говорить о высших матерях...

11:51 23.11.2011 | Максим

Люба, завидую Вашей уверенности... А Вы уверены, что в Вашей любимой "колбасе на завтрак" - мясо? Что уж тогда говорить о тонких материях...

20:47 21.11.2011 | люба

я считаю, что принятие образа "истинно православной" девушки, смиряющей себя овсяной кашей вместо колбасы на завтрак, с благоговейным взглядом устремленным в небеса, после того, как "мысли оставят все земное"- это кратчайший путь к прелести, который зачастую и приводит к жестокосердию и неприятию ближних. Эти ближние, по мнению "истинно православных" не попадают под "утвержденные" "стандарты" "православного" человека и выбраковываются автоматически. Все это - элементарное процеживание комаров.

16:36 28.09.2011 | Максим

2 Люба: и даже пребывать в прелести

16:26 26.09.2011 | Сергей

2 люба.
Мы можем глубоко ошибаться!

16:13 13.09.2011 | Саша

Очень здорово! Спасибо. Прямо так живо представляется, что не знаешь, плакать, что у тебя тоже самое, или радоваться о том, как точно автор заметила эту правду жизни...

10:34 13.09.2011 | Катя

Анне: автор, желая поскорей попасть на работу, "вдруг" оказывается перед телевизором. Мысли о распродажах (вполне нормальные мысли, действительно)занимают ум автора почему-то именно во время чтения правила. И т.д. Антилопы - это прекрасно. Но, наверное, акцент на том, что делу - время, потехе - час.

10:04 13.09.2011 | анна

не во всем согласна.
жить осмысленно и ценить каждый миг - это правильно и в идеале.
встать и бодро помолиться - здорово и к этому нужно стремиться.
нужно стараться себя сделать.
главное чтобы после такой бодрой молитвы не взлететь на локоть от земли.
и согласна с Любой. если я люблю распродажи это вряд ли как-то особо влияет на чтение Патерика или наличие молитвы вечером и утром. также и энимал плэнет. что плохого в антилопах гну?

15:03 11.09.2011 | Олег

Полезная статья.

21:19 10.09.2011 | Михаил

Благодарю автора. Хочу дополнить - плохие привычки нужно бросать, без сожаления, без гордыни и специально стремиться быть человеком, потому, что так надо.

20:41 10.09.2011 | люба

А я очень люблю бутерброды с майонезом и колбасой на завтрак, люблю болтать с друзьями о всяких пустяках и мелочах, люблю ходить по магазинам и выбирать оригинальные вещи, которые отражают мой внутренний мир - и все эти мелкие радости жизни не определяют степень внимательности и глубины моей молитвы и не мешают мне стремиться ко спасению и стараться быть добрым человеком.

01:56 10.09.2011 | Энтони

Немного утрировано, но все же) узнаю иногда себя...

07:37 09.09.2011 | Ольга

Прочитала, и стало стыдно...Спаси, Господи.

18:17 08.09.2011 | АндрейК

Классная статья! )))

16:36 08.09.2011 | blood clot

непогана стаття, пані Дарцю)
правильна.

Додати Ваш коментар:

Просмотров: 159 | Добавил: hbourse | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Поиск
Календарь
«  Ноябрь 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Архив записей
Друзья сайта
Copyright MyCorp © 2016
Бесплатный конструктор сайтов - uCoz